Сонце чи дощ – ти знаєш, плювати! То тільки Гамлет питав би «Орати чи не орати?» Ріжеш землю як хліб зранку і до ночі. Так минає весна, так проходить осінь. Посадити, посіяти, обробити, зібрати І десь між іншим устигнути дітей наклепати. Десь між іншим пожити, когось полюбити, Комусь відвішати, від когось вхопити… А ти сидиш десь у Києві, попиваєш коньяк, Сам у себе питаєш «Що із ними не так?» То просто різні світи, філософія різна! Але будь-хто із нас тобі пояснить желізно! Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!! Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!! Кажеш в тебе неділя, якісь вихідні? Скажи це корові, скажи це свині! Скажи це гусям і курям, і колорадським жукам Щоби не їли картоплю, бо в тебе – рамадан! Тут, знаєш, зовсім плювати, бодун чи мігрень – Попив тихенько роси і пішов в новий день! І закінчив роботу не бо шоста година, А коли ситі і сплять жінка, діти й скотина! А ти сидиш десь на Кубі, попиваєш текілу, Але біткойн не дає розслабитись тілу! А ми заб’єм кабана, тут сто грам і свіжак, І після цього ти кажеш що в нас щось не так??? Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!! Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!! Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!! Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!! А ти стоїш на Мальдівах в воді по коліно Не знав ніколи як пахне свіжоскошене сіно, І свіжоспечений хліб, свіжопромахане літо, Хоча ти знаєш, без цього хтось може й може прожити… Але не ті, хто до клюбу ходив із трубою, Вночі зимою зривав зірки із неба рукою І на Івана-Купала летів крізь вогонь Не відриваючи погляд, не розірвавши долонь! Ми може й не відрізняєм Тарантіно й Хічкока І постімпресіонізм не для нашого ока, Але ми бачим щодня як із криком «Прощай» Налите кровію сонце розріза небокрай. А ти сидиш десь в Парижі із Курвуазьє І по чуть-чуть доганяєш наскільки різні ми є І знаєш ким би не був ти – олігархом чи снобом, Ми просим тільки одне – не будь СЕЛОФОБОМ! Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!! Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!! Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!! Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!!
