Десь надходила весна У куточках на вустах Наливалися жита Я сказав їй: золота! Одвернулась і пішла Мовби кликала іти! Оглядалася вона
Почали тумани йти Я сказав: не любиш ти! Стала. Глянула. Промовила От і осінь вже прийшла Так любить? – Кажи Та швидше ж бо! Сміх їй блиснув мов кинджал Зажуривсь під снігом гай Я сказав їй: що ж... прощай! Враз сердечним теплим сяєвом Щось їй бризнуло з очей Сизокрилою голубкою На моїх вона вустах!
Десь надходила весна У куточках на вустах Наливалися жита Я сказав їй: золота! Одвернулась і пішла Мовби кликала іти! Оглядалася вона
