Не зникай, моя ріка,
Я кров всю замінив на алкоголь.
Навесні я на юг, по тобі пливу.
І не дивлюсь назад, не дивлюсь назад.
Побачив тебе, тебе впізнав, бо ясно.
Я наче в кайданах, та серце не згасло.
І колись прийде весна, весна.
Чи вдасться окремо зігрітись нам?
Світло-сірий колір
В твоїх очах.
Мені так спокійно,
Та й викликає страх.
Дихати свіжим повітрям зцілював Київ.
На душі сотні спогадів, зігрітий злими снами.
Над містом в тумані все
Затушувала лиш осінь.
Не зникай, моя ріка,
Я кров всю замінив на алкоголь.
Навесні я на юг, по тобі пливу.
І не дивлюсь назад, не дивлюсь назад.
Побачив тебе, тебе впізнав, бо ясно.
Я наче в кайданах, та серце не згасло.
І колись прийде весна, весна.
Чи вдасться окремо зігрітись нам?
Здається неможливим вже.
Я в житті лише тону,
Лише ти моя ріка, лише по тобі пливу.
І триматися за що,
Якщо вийду із води?
Лише з тобою я живу.
А ти?
Не зникай, моя ріка,
Я кров всю замінив на алкоголь.
Навесні я на юг, по тобі пливу.
І не дивлюсь назад, не дивлюсь назад.
Побачив тебе, тебе впізнав, бо ясно.
Я наче в кайданах, та серце не згасло.
І колись прийде весна, весна.
Чи вдасться окремо зігрітись нам?
