Ой, згадала, щось згадала, як я дівкою була.
Я би вам то розказала, але пам'ять підвела.
Як стояли ми до ранку, ох, тоді були часи,
Під вербою і на ганку хлопці мліли від краси.
Очі сяяли мов зорі, серце билося в груді,
Цілувалися надворі, були ще ми молоді.
Не жаліла, не жаліла, всім давала, як могла.
Всім давала, як хотіла, поцілунки я дала.
Не жаліла, не жаліла, всім давала, як могла.
Всім давала, як хотіла, поцілунки я дала.
Ой, колись у мене була хлопців ціла череда.
Не одного підманула, не одного підвела.
Молода була, щаслива, чорноброва і струнка.
До роботи не лінива, завжди мала козака.
Ой, всім же той час забрала, зима снігом замела.
Ой, я скільки хлопців мала, бідкувало два села.
Не жаліла, не жаліла, всім давала, як могла.
Всім давала, як хотіла, поцілунки я дала.
Не жаліла, не жаліла, всім давала, як могла.
Всім давала, як хотіла, поцілунки я дала.
Не жаліла, не жаліла, всім давала, як могла.
Всім давала, як хотіла, поцілунки я дала.
Не жаліла, не жаліла, всім давала, як могла.
Всім давала, як хотіла, поцілунки я дала.
