Гай! Гай! Гай! Гай!
Гай! Гай! Гай!
Гай-гай, гай-гай, гай-гай, гай-гай
Гай-гай, гай-гай, гай-гай
Гай-гай-гай-гай, зелененький,
За те тебе полюбила, що ти молоденький.
Очі, як терен, то сока, чорні брови козака,
За те мати родила, щоб дівчина любила.
А дівчина горлиця, до козака горнеться,
А козак, як орел, як побачив - так і вмер.
Як на річку гуси гнала,
Спотикнулась та й упала.
За те мене мати била,
Щоб я хлопців не любила.
А я хлопців не любила,
Тільки Петра та Данила,
Тільки Гриця та Івана,
Кучерявого Романа.
Гай-гай-гай-гай, зелененький,
За те тебе полюбила, що ти молоденький.
Очі, як терен, то сока, чорні брови козака,
За те мати родила, щоб дівчина любила.
А дівчина горлиця, до козака горнеться,
А козак, як орел, як побачив - так і вмер.
Ой мати моя, а я донька твоя,
Тоді було мене вчити, як маленька була.
А тепер я велика, мені треба чоловіка,
Ні старого, ні малого, середнього, молодого.
Гай-гай-гай-гай, зелененький,
За те тебе полюбила, що ти молоденький.
Очі, як терен, то сока, чорні брови козака,
За те мати родила, щоб дівчина любила.
А дівчина горлиця, до козака горнеться,
А козак, як орел, як побачив - так і вмер.
Коли я вам наскучила,
Так дайте за ключаря.
Коли ж я вам допекла,
Так дайте за Петра.
Щоб горілки не пив, табаку не нюхав,
Чужих жінок не любив, а то мене слухав.
Гай-гай-гай-гай, зелененький,
За те тебе полюбила, що ти молоденький.
Очі, як терен, то сока, чорні брови козака,
За те мати родила, щоб дівчина любила.
А дівчина горлиця, до козака горнеться,
А козак, як орел, як побачив - так і вмер.
Ой чого ж не сплясать, ой чого ж не топнуть?
Невжелі підо мною половинці лопнуть?
І гулять буду, і співать буду,
З молодим козаком танцювать буду.
Гай-гай-гай-гай, зелененький,
За те тебе полюбила, що ти молоденький.
Очі, як терен, то сока, чорні брови козака,
За те мати родила, щоб дівчина любила.
А дівчина горлиця, до козака горнеться,
А козак, як орел, як побачив - так і вмер.
