Хоч би як це було непросто Але ми із тобою живем у одному просторі І висячи над прірвою на різних сторонах терезів Ми тут із вами однаково рівні усі
Для чого робити помилки які робили вчора? Для чого, скажи, усе ділити на біле і чорне? Скільки ше можна так принижуватися, скажи? Скільки ше буде у спину тупих іржавих ножів?
Знаєш, ліки від усіх бід — Замість недовіри любіть, замість ненависті любіть! Порахуй до десяти — хай злоба у серці вистигне Перед тим як приймати рішення і робити висновки
Я хочу говорити як я хочу, от і все Заборони половину усього, а який в цьому сенс? Ми такі самі я ти, визнай, хоть це і непросто Але ми із тобою живемо в одному просторі
Відчуваєш чи ні? Ми в одному човні! Є любов, а є гнів Вибирати тобі!
Осінь приходить до нас холодними ранками А ми самі себе тут сковуєм рамками Шо буде, далі? Хто буде наступний черзі, скажи мені? Чи ти не бачиш там ше свого імені?
Послухай мене, я не ворог тобі Ми можемо одне одного не помічати, але шо тоді? І хоч би як це було непросто Але ми із тобою живемо у одному просторі
Відчуваєш чи ні? Ми в одному човні! Є любов, а є гнів Вибирати тобі!
Відчуваєш чи ні?! Ми в одному човні! Є любов, а є гнів! Вибирати тобі!
