Буває боляче,
Буває так пече,
Буває ріже по живому і сльоза тече.
А потім подружки
Міняють подушки
І починається життя, в якім нема тебе.
Не наберу тебе перш.
Не наберу.
Твоїм запахом наскрізь одежа, твій найкращий парфум.
Я не напишу, не кипишую, ти в моїй тиші всього лише шум.
На згадку напишу одих.
Погадки не маю, хто ти.
Хто ти такий?
Хто ти такий?
Я не пам'ятаю, хто ти.
Забула, прикинь.
Хто ти такий?
Хто ти такий?
Тебе не впізнаю на дотик.
Забула, прикинь.
Забула, прикинь, це що було між нами.
Стерлим я і побігла до мам.
Наче фантоми з моїх сновидінь.
Забула, хто ти такий.
Хто ти такий?
Хто ти такий?
Тебе не впізнаю на дотик.
Забула, прикинь.
Буває тягне вниз
І піднімає тиск.
Буває мозок відбудовує між нами міст.
Та він розхитаний,
Як твоя психіка.
І в мого серця вже давно інакша ритміка.
Не наберу тебе перш.
Не наберу.
Твоїм запахом наскрізь одежа, твій найкращий парфум.
Я не напишу, не кипишую, ти в моїй тиші всього лише шум.
На згадку напишу одих.
Погадки не маю, хто ти.
Хто ти такий?
Хто ти такий?
Я не пам'ятаю, хто ти.
Забула, прикинь.
Хто ти такий?
Хто ти такий?
Тебе не впізнаю на дотик.
Забула, прикинь.
Забула, прикинь, це що було між нами.
Стерлим я і побігла до мам.
Наче фантоми з моїх сновидінь.
Забула, хто ти такий.
Хто ти такий?
Хто ти такий?
Тебе не впізнаю на дотик.
Забула, прикинь.
Хто ти такий?
Хто ти такий?
Хто ти такий?
Хто ти такий?
