Ніч спускається на місто,
світло фар, тоне в душі.
Я згадую, як було близько
твоє серце моїй душі.
Твої очі, як сигнал,
що зникають в далині.
Ми горіли і не знали,
як розтанули вогні.
Ти мовчала і зникала,
у повітрі запах кави.
Нам не вистачило слів,
щоб врятувати цю справу.
Твій слід, як дим волосся,
як тінь на стінах кімнат.
А я все ще пам'ятаю дотик,
від неї солодкий смак.
На вишневих губах залиши свій слід,
ти була, як гріх,
мій найкращий гріх.
Поцілунки палають уві сні, як лід,
на губах моїх,
на губах моїх.
Зустрічали осінь, будували плани,
Я закохався в твої очі, тонув у снах.
Як нам жити, я на те не мав уяви,
теплий одяг, а як сніг падали від слів.
Тримав тебе близько, спокійний вайб,
не боявсь осінній туман.
Ніби на вишневих губах.
По вулиці там шукав тебе всюди,
моя вина, що тебе забуду.
Ти до мене прийшла і змінила мій світ.
На вишневих губах залиши свій слід,
ти була, як гріх,
мій найкращий гріх.
Поцілунки палають уві сні, як лід,
на губах моїх,
на губах моїх.
