Голос всередині кличе,
Море ховає сліди.
Каже: "Залиш свою втому,
Пади в ігри ми води.
Сил вже майже нема.
Манить у глибину.
Шепче: "Просто застий,
Звітраму твою війну."
З темряви вода тримає міцно.
З покликом пливу, та не навмисно.
Буря і шторм вже вирують навколо.
Скоро сирена позбавить від втоми,
Розчиняється у снах свідомість.
Майже доторкнувсь,
Але натомість
Інша крізь сон вириває з умани.
Кличе тримати в долонях світанок.
А-а-а-а-а
Не спи,
Бо знову плаче сирена,
Кличе сирена.
Іди,
Бо знову плаче сирена,
Кличе сирена.
Я загубив свою мету,
Бо роки стерлись з пам'яті.
Вже не той, яким був на початку шляху,
Поклик моря свідомість затьмарює.
Забувай, не борися, здавайся,
Кому краще від марних надій?
Поверну тобі втрачене щастя.
Ти програєш, то нащо цей бій?
З темряви вода тримає міцно.
З покликом пливу, та не навмисно.
Буря і шторм вже вирують навколо.
Скоро сирена позбавить від втоми,
Розчиняється у снах свідомість.
Майже доторкнувсь,
Але натомість
Чую геть іншу сирену з мани.
Треба вставати, бо скоро світанок.
А-а-а-а-а
Не спи,
Бо знову плаче сирена,
Кличе сирена.
Іди,
Бо знову плаче сирена,
Кличе сирена.
А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а
Бо знову плаче сирена,
Кличе сирена.
