Як ти там
Засинаєш, зінчуючи досі сам?
Як це знати, що ти чийсь найцінніший?
А літній дощ заплаче знов
Сумує по нам
Я тебе не знайшла ні в одному з них
Вони всі пахнуть мені, як чужий сміх
Як дотик, що хочеться здерти зі шкірою
Не хочу для них бути ніжною, вірною
Пахнуть, як повернутись в квартиру пусту
І розплакатись, бо знов не йокнуло серце
Вони всі пахнуть як
Дорогою додому викинуті квіти
Як сіль на рану і як ті, кого не зможу полюбити
А я пахну димом від спалених почуттів
Натягнутими нервами й тремтінням пальців
Бажанням зникнути кудись і ще трохи тобою
Я пахну для інших бідою
Як, як ти там
Засинаєш, зінчуючи досі сам?
Як це знати, що ти чийсь найцінніший?
А літній дощ заплаче знов
Сумує по нам
Як, як ти там
Засинаєш, зінчуючи досі сам?
Як це знати, що ти чийсь найцінніший?
А літній дощ заплаче знов
Сумує по нам
Як, як ти там
Як, як ти там
