Телефони мовчать, ми обидва граємо,
Ніби нам всеодно, але добре знаємо
Що трохи часу пройде і наші планети,
Що у грудях, рознесе біль як вітер намети.
Скажи, ну чому такі ми діти,
Ну куди таких подіти?
Може досить терпіти, в колі віскі топити.
Під ранок вириваючи із рамок
Всю пам’ять на фото як уламок.
Тепер в душі не океани а дощі,
Ми не ангели, а палачі,
Для кохання що нас так гріло,
Що нас так змінило?
Приспів:
Я так далеко далеко далеко, що навіть заплуталась де я,
І ніби лелека лелека лелека, яку скрізь тумани несе.
Я так далеко далеко далеко, і ніби лелека лелека лелека,
Я тобі напишу і зітру в мить,
Так, і мій телефон від тебе мовчить,
Одинокі, байдужі, майже на грані,
Де кожен своє серце перетворив на камінь.
Тепер в душі не океани а дощі,
Ми не ангели, а палачі,
Для кохання що нас так гріло,
Що нас так змінило?
Приспів:
Я так далеко далеко далеко, що навіть заплутався де я,
І ніби лелека лелека лелека, яку скрізь тумани несе.
