Ми падаємо в море уламками і цегли,
я трошки гублюсь через совіньйон блан.
Кладу своє серце у твою руку,
кладеш мою руку у свій карман.
Я вже погано тебе пам'ятаю,
мій мозок можливо щось не дотримав.
Ти просто субстанція сірого кольору,
що поселилась у голові.
Цей туман...
І вулиця середня, невинна,
що їй кінця і краю не видно.
І що вона така посередня,
середня.
У двох
з тобою розмалюємо стіни,
бо все навколо так непостійно.
І ми з тобою прям як ця вулиця
такі посередні.
Мені не потрібна моя половина,
мені є обидвоє - Герда і Кай.
Вдихаю останнє повітря серпневе,
і ось ця осінь, і ось цей край.
Шукаю тебе, снігова королева,
а ти досі сталкериш мене у снах.
Давай уявимо, нам знов по 17,
і знов тебе бачу, і знов цей
туман...
І вулиця середня, невинна,
що їй кінця і краю не видно.
І що вона така посередня,
середня.
У двох
з тобою розмалюємо стіни,
бо все навколо так непостійно.
І ми з тобою прям як ця вулиця
такі посередні.
