Не прилітають вже птахи до вікон,
і я не хочу тебе забути.
Не пам'ятаю вже, коли було літо,
бабусин светр не забудь одягнути.
Я подарую нам ще один день.
Ми на балконі під гітару напишем літніх пісень.
Холодну ніч замінить тепла,
її зуб приймить цей світ.
Вдихнемо дим і поставим цей момент на repeat.
Злетіла луна,
вже на вечір недоступна.
Сполоха пилина,
я жива, я жива.
Не прилітають вже птахи до вікон,
і я не хочу тебе забути.
Не пам'ятаю вже, коли було літо,
бабусин светр не забудь одягнути.
Не прилітають вже птахи до вікон,
і я не хочу тебе забути.
Не пам'ятаю вже, коли було літо,
бабусин светр не забудь одягнути.
Коли побачимось, скажи: пробач, але нескоро.
На підлозі майже сніг і в мене болить горло.
Я не плачу, просто звук затертий десь на фоні.
Світ мовчить уже добу, а я всю ніч безсонні.
Коли побачимось, скажи: пробач, але нескоро.
На підлозі майже сніг і в мене болить горло.
Я не плачу, просто звук затертий десь на фоні.
Світ мовчить уже добу, а я всю ніч безсонні.
Злетіла луна,
вже на вечір недоступна.
Сполоха пилина,
я жива, я жива.
Не прилітають вже птахи до вікон,
і я не хочу тебе забути.
Не пам'ятаю вже, коли було літо,
бабусин светр не забудь одягнути.
Не прилітають вже птахи до вікон,
і я не хочу тебе забути.
Не пам'ятаю вже, коли було літо,
бабусин светр не забудь одягнути.
Я повернусь додому знов.
Бо вже забув, як це радіти.
Я точно знаю, що любов
це ще з дитинства посаджені квіти.
Я повернусь, коли мій дім
буде порожній, наче тінь.
Я одягну свій старий спогад,
дитячий сміх так гріє.