О, ну, хто б шкіру згадав,
те тепло, що лишилось нами?
Світло, щось було,
і фотоплівка закарбувала дні,
а ми вже знаєм,
не буде як тоді.
Кохав мене, як небо,
та знаю я, що
ти мене не просиш,
та ми майже світ.
Таким холодним липнем
знову не розквітне,
а в протяг знову літ.
Та знаю, що
душа моя з тобою десь там
лишилась в наших місцях.
Знову кричу: "Ау!
Колись тебе віднайду."
Душа моя з тобою десь там
лишилась в наших місцях.
Знову кричу: "Ау!
Колись тебе віднайду!"
Ау, ау, ау
Ммм
Знову спогад з місця нашого,
де були ми геть інакші.
Щось забули,
щось лишається навіки, як вода.
Я прийшла так тихо, як ти сон,
що заполонив весь наш район.
Я так чекала я на твій дзвінок,
та знаю, та
це навіки твоя.
Кохав мене, як небо,
проте всі тексти стер,
то не допоможе час.
Не допоможе час, час.
І знов холодним липнем
пронизував цей вітер,
нема ніяких нас.
Знаю, що
душа моя з тобою десь там
лишилась в наших місцях.
Знову кричу: "Ау!
Колись тебе віднайду."
Душа моя з тобою десь там
лишилась в наших місцях.
Знову кричу: "Ау!
Колись тебе віднайду!"
Віднайду!
Віднайду!
Віднайду!
Душа моя, душа моя.
Кохав мене, як небо,
проте всі тексти стер,
то не допоможе час.
І знов холодним липнем
пронизував цей вітер,
нема ніяких нас.
Душа моя з тобою десь там
лишилась в наших місцях.
Знову кричу: "Ау!
Колись тебе віднайду."
Душа моя з тобою десь там
лишилась в наших місцях.
Знову кричу: "Ау!
Колись тебе віднайду!"
Ау, ау, ау.
Ау, ау, ау,
Ау, ау, ау.
