Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить
Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі
І душею своєю я вас, як умів, причащав
Але видно Господь мені краще життя напророчив
І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав
На могилі моїй посадіть молоду яворину
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня
Я любив вас усіх, та найбільше люблю Україну
Певно, в цьому і є та найважча провина моя
На могилі моїй посадіть молоду яворину
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну
Певно, в цьому і є та найважча провина моя
Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний
Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я
Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні
Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя
У далеких світах якось раптом усе я покину
Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем
І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину
І легенько війну над твоїм, Україно, лицем
На могилі моїй посадіть молоду яворину
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну
Певно, в цьому і є та найважча провина моя
На могилі моїй посадіть молоду яворину
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну
Певно, в цьому і є та найважча провина моя
На могилі моїй посадіть молоду яворину
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну
Певно, в цьому і є та найважча провина моя
На-нана-най-на-на
На-нана-най-на-на
На-нана-най-на-на
На-нана-най-на-на
На-нана-най-на-на
На-нана-най-на-на
На-нана-най-на-на
На-нана-най-на-на
