Дай собі спокій, прошу Вже стільки років біжу Дай собі спокій Дай собі спокій
Дай собі спокій Це так непросто Відстань від себе хоча б на 5 хвилин Годі кричати собі і світу Що ти нещасний, чи класний такий один Годі надіятись на майбутнє І ненавидіти все що є Годі крутити невдалі миті В яких так мало тебе Годі дивитись на світ Через роздуту призму егоцентризму Робити що кажуть вони Щоб прокачати харизму Новітні вершини цинізму Кидатися з нігілізму до гедонізму Так скоро прийдуть катаклізми Ти скажеш я попереджав Але тоді буде пізно
Дай собі спокій, прошу Вже стільки років біжу Дай собі спокій Дай собі спокій Дай собі спокій, прошу Ще зовсім трохи й злечу В небо як сокіл Дай собі спокій
Я більше не боюсь казати, що не маю сил Я прошу когось в голові, щоб врешті відпустив Подалі від пустого шуму, непотрібних слів Подалі від думок та несвоїх почуттів Мені неважко більше пробачати косяки Свої, чужі - нова мантра на душі Я не почую сміх, я не відчую сліз Віддамся волі і скажу
Ну дай собі спокій, прошу Вже стільки років біжу Дай собі спокій Дай собі спокій Дай собі спокій, прошу Ще зовсім трохи й злечу В небо як сокіл Дай собі спокій
Усі навколо кажуть, що ти недостатньо красивий Цілеспрямований, успішний - та пофіг який там ще Відправ їх куди подалі, і сам від себе відчепись Залиш місто, вийди на найвищу точку і закричи: Як же все задовбало!
