Самостійні не зовсім
і в постійній напрузі
так, ми більше ніж знайомі
але більше не друзі
відпустити - це важко
але хтось із нас мусить
після другої пляшки
уникати спокуси
нагадати про себе
перегорнути все з ніг до гори
писати сумую
І чекати від тебе, а ти?
Давай навчімось, посміхатись коли болить
сподіваюсь в тебе все добре, амінь
обійми
і більше не існує ніяких ми
і наостанок два сумних погляди, а в них
тепер лише спогади, спогади і більше ніяких
обійми
Ти кажеш: все мине, я кажу : коли?
Бо всі вони навколо однакові, а ти
тепер лише спогади, спогади і більше ніяких Ми
невже це все марно. шукати тебе у натовпі
застигши назавжди. залишив погляд на тобі
ти в серці як вдома - ти та хто його розтопив
та хто досі в ньому. ти та хто його вбив
що нас повязало. що в одне одному знайшли
ми все зруйнували. чи хтось так зверху вирішив
найстрашніший спогад. як тоді без тебе жив
Ну як ти там, скажи?
