На-на-на, на-на-на
На-на-на, на-на-на
На-на-на, на-на-на
На-на-на, на-на-на
Там, де нас не було
Там, де нас вже нема
На вулиці зима, мінус два,
Загубилися в повітрі на вітрі сказані слова.
Я уже не твій, ти уже не моя.
Відпустив, щоб ти більше не плакала.
Згадуй мене в кіно і на червоній гілці,
Згадай мої пісні, коли страшно і не спиться.
Коли з іншим за руку по нічному місту,
Зрозумій, що без мене ти як без кисню.
А могло би бути інакше,
Ми віддавали іншим те, що називали нашим.
Якщо це доля, то вона поверне
Твою і мою любов одним зимним днем.
Там, де нас не було і там, де нас вже нема
Все залишиться між нами двома. А-а-а-а-а.
Там, де нас не було і там, де нас вже нема
Все пишу і стираю слова. А-а-а-а-а.
Там, де нас не було, холодно.
Там, де нас вже нема, зима.
Можливо, завтра ми станемо ніщо ми людьми,
Але мене магнітом тягне туди, де ти.
Не розумію, як і нам доля дає знаки:
Сісти поговорить, чи просто все послати.
Туди, де нас не було.
Чи туди, де нас вже нема.
Я видумую різні сценарії,
Та ніяк не звикну, що ти не моя.
Там, де нас не було і там, де нас вже нема
Все залишиться між нами двома. А-а-а-а-а.
Там, де нас не було і там, де нас вже нема
Все пишу і стираю слова. А-а-а-а-а.
Там, де нас не було, холодно.
Там, де нас вже нема, зима.
На-на-на, на-на-на
На-на-на, на-на-на
На-на-на, на-на-на
На-на-на, на-на-на
