На мене ти підвів обличчя
І свій мені довірив страх.
Тепер сильніші будуть руки,
Бо серце у моїх руках.
Удень завжди були ми двоє,
Вночі нас вітер розділяв.
Ішов і брав мене з собою,
Тобі нічого не казав.
Але час все минає.
Час, він спокою не знає.
Тільки мить я з тобою.
Мить. Може, то було любов’ю?
Може, то було любов’ю?
Не знаю. Не знаю я.
Тобі дивилася у очі
І в них сміялася тобі.
Своїми плакала щоночі.
Пробач на небі й на землі.
Скажи: кого вже загубили,
Того, напевно, вже не ждуть?
Закрию двері, всім спасибі.
Мене ніколи не знайдуть.
Але час все минає.
Час, він спокою не знає.
Тільки мить я з тобою.
Мить. Може, то було любов’ю?
Може, то було любов’ю?
Не знаю. Не знаю.
Що було любов’ю?
Може, то було любов’ю?
Не знаю. Не знаю я.
