Андрій Кравченко - Вітер Вольний

Знаю ціну правди, знаю смак поразки,
Та душа жива, хоч давно брела.
І життя рубало мене без підказки —
Я стояв, як камінь, не схилив чола.

А я вийду в поле,
Стану вітром вольним.
Та на повні груди,
Щоб не чули люди.

Ах, болить душа,
Болить не спіша,
Болить потихеньку
Моє серденько.

І не раз я падав — та вставав від болю.
Сивина на скронях — це як оберіг.
Розривали вітри на широкім полі,
Був на дні не раз, але честь зберіг.