Іде дід-пацанчик біля річки,
Горить його душа.
О!
А раптом там, монізвідки, рибка золота.
Вона любо промовляє:
"Хлопче, відпусти!
Зроблю три бажання я, милий,
Відпусти.
Ой, скажи
ти, що так треба,
Все впаде, немов із неба.
Будеш паном, хоч царем.
Три бажання виберем.
Перше слово - гроші, золота мішок.
Та душа згоріла моя, щастя - пустота.
Все блищить навколо, та в очах імла.
Гроші не дали свободи, тільки забрали тепло.
Ой, кажи ти, що так треба.
Все впаде, немов із неба.
Вибирай ти, ой, скоріш.
Два бажання ще твоїх.
Друге слово - влада, трон, корона.
Та душа у темряві, в серці лише втома.
Хочу, всі вклонялись, та у грудях лід.
Величі і корона щастя не дають.
Ой, скажи ти, що так треба.
Все впаде, немов із неба.
Залишилось лиш одне,
Одне бажання, ой, твоє.
Рибко, рибко, прошу, прошу, дай мені любов.
Не потрібні гроші, злата, ті мішки, корон.
Хочу, щоб зі мною йшла моя душа.
Бо без неї те все царство - самотня пустота.
Вона мило посміхнулась:
"Буде все тобі!
Любов буде твоя сила, з нею вічно йди.
Все, що є на світі, з часом пропаде.
Та любов твоя вічно в серці хай живе."
