Розкажи мя, полонино,
Де живе моя дівчина,
Та єдина, що кохаю,
І для неї я співаю?..
Вона в світі і вродлива,
І весела, і щаслива!
В неї очі сині-сині,
Мов волошки в полонині.
Покохай мене,
Гуцулко, файно покохай,
Щоби знову повернутись
В твій чарівний край -
Край смерек, де шум потоків
Весело дзвенить,
Де зірки ласкають гори
В місячну блакить!
Йди, легеню, по стежині,
Там зустрінеш ти дівчину,
Як вона тя покохає -
В небі сонце засіяє.
Як не знайдеш ти дівчину,
Вірю, гори не покинеш,
Будеш з нами зимувати,
Щоб весною заспівати!
Покохай мене,
Гуцулко, файно покохай,
Щоби знову повернутись
В твій чарівний край -
Край смерек, де шум потоків
Весело дзвенить,
Де зірки ласкають гори
В місячну блакить!
