І знову тиша в моєму місті
І дощ малює на склі ми різні
Твої очі ще грають в пам'яті
Як світло у вікнах, коли всі сплять
Мене навчилися відпускати
Люди, ми просто є люди
Скільки б не клялися забути
Твої кроки ще чути восени
А серце просить: "Повертайся!"
Давай назавжди!
Осінь між нами, як лите вино.
Ми два крила, що летіли давно.
Давай назавжди!
Наше життя не крутили в кіно.
Осінь дощами кричить у вікно.
Давай назавжди!
На фото ми ще такі щасливі.
Неначе й справді була весна.
Але між рядки уже осінь.
І все, що лишилось у мені -
Твої листи, як старі пісні,
Що грають в голові беззупинно.
Я не шукаю тебе ніде,
Але чомусь бачу в кожній людині.
Давай назавжди!
Осінь між нами, як лите вино.
Ми два крила, що летіли давно.
Давай назавжди!
Наше життя не крутили в кіно.
Осінь дощами кричить у вікно.
І якщо завтра знов прийде листопад,
Я не сховаюсь, не зроблю крок назад,
Бо навіть, коли все згорить до тла,
Я пам'ятатиму, як ти сказала:
Давай назавжди!
Давай назавжди!
Осінь між нами, як лите вино.
Ми два крила, що летіли давно.
Давай назавжди!
Наше життя не крутили в кіно.
Осінь дощами кричить у вікно.
Давай назавжди!
