Хто зна де, хто зна коли
Вона літала,
А він писав вірші.
Вірші про неї,
В яких всього лиш три,
Всього три слова писав
Від щастя і журби.
Серед сміття вродливих тіл,
Поміж безкрайніх сторіз,
У "каруселі" ці слова
Тонули, наче в морі...
Вмить забувала їх вона,
Кружляючи в нірвані,
А він писав, писав,
Щоб знов з'явитись на екрані...
Приспів:
І побачить вона ці три слова,
Усміхнеться і скаже: Я готова
За тобою піти хоч на небо!..
Хоч на край землі!..
Хоч на край землі!..
Хоч на край землі, якщо треба!..
Хто зна як, хто зна куди
Вона зникала,
А він шукав сліди.
Шукав в мережах,
По темних закутках,
Куди впускають лише
По золотих картках.
Та все ж писав він ті слова,
В яких всього три ноти,
Акорд мінорний так звучав,
Що плакали фаготи...
Але між ними вже ніколи
Не зітруться грані,
А він все пише і пише,
Щоб знов з'явитись на екрані...
Приспів.
Хто зна де, хто зна коли
Вона літала,
А він шукав сліди...
