Брате, ніякий відчай нас не візьме,
Поки у нас характер залізний.
Хоч життя не завжди, як у пісні.
Та наші люди, люди, люди – лицарі залізні.
Брате, ніякий відчай нас не візьме,
Поки у нас характер залізний.
Хоч життя не завжди, як у пісні.
Та наші люди, люди, люди – лицарі залізні.
Ще віднайдуться булави Богдана.
У цьому світі я знаю лиш точно,
Що ми ніколи не будем в кайданах,
І що себе не продам за сорочку.
Ні кучу камінь, ні стріплять боріддя,
Душу не куплять карати із золотом.
Ми приберемо, хоч вороги смітять,
Але за себе нам буде не соромно.
Брате, ніякий відчай нас не візьме,
Поки у нас характер залізний.
Хоч життя не завжди, як у пісні.
Та наші люди, люди, люди – лицарі залізні.
Брате, ніякий відчай нас не візьме,
Поки у нас характер залізний.
Хоч життя не завжди, як у пісні.
Та наші люди, люди, люди – лицарі залізні.
Можливо, страшна усім та не солодка.
Але за це нам не буде соромно.
Хоч часом темна буває, холодна,
Але за це нам не буде соромно.
Брате, ніякий відчай нас не візьме,
Поки у нас характер залізний.
Хоч життя не завжди, як у пісні.
Та наші люди, люди, люди – лицарі залізні.
Брате, ніякий відчай нас не візьме,
Поки у нас характер залізний.
Хоч життя не завжди, як у пісні.
Та наші люди, люди, люди – лицарі залізні.
