VovaZiLvova - Будуть Вічними Наші Кроки (feat. Romario Punch)

Долю сповито маревом,
від світанку до змроку.
Мрії танцюють з хмарами,
ми частинки одного потоку.
Світло моє не зруйнує час,
серце б’ється допоки.
Навіть тоді, як не стане нас,
будуть вічними наші кроки.
Йоу! І мріяв про життя легке і щасливе,
поки не збагнув, суть у тому, щоб бути вразливим.
Пропускати біль крізь себе і проживати,
а не трамбувати в себе і не затискати.
Бо все, що затискається, хоче на волю.
Ми українці — вимушені експерти із болю.
Біль неминучий, страждання за бажання,
особливо, коли знаєш, це не покарання.
Людина вигадала пиріг і батіг.
Я відмовився в це вірити, а вирішив і зміг.
Інколи крізь сльози, інколи нервовий сміх,
але вчуся бути тут і зараз плюс ранковий біг.
Соціум наш потребує від норми відхилення,
дітям треба передати не травми, а зцілення.
А для цього спершу треба нам самим зцілитися,
а для цього мало зранку і ввечері молитися.
Долю сповито маревом,
від світанку до змроку.
Мрії танцюють з хмарами,
ми частинки одного потоку.
Світло моє не зруйнує час,
серце б’ється допоки.
Навіть тоді, як не стане нас,
будуть вічними наші кроки.

Відповідальність брати за себе
і за тих, хто наразі не може без тебе.
Не для того, щоб нам із ними було простіше,
а для того, щоб ми із ними були сильніші.
Тобто, не просто заглядати у свої глибини,
а зі своєї глини ліпити себе, людину.
Бачити недоліки та не страждати,
а спокійно і з любов’ю їх переробляти.
Магічної пігулки не існує,
тільки над собою вічна робота нас усіх полікує.
Нас порятує те, що не жертви ми, а творці.
Більше, ніж ми знаємо, є сенс в історії цій.
Еволюція свідомості когось одного
сприяє еволюції свідомості усього.
Позаду тривога, попереду дорога.
Від себе до себе, від себе до Бога.
Долю сповито маревом,
від світанку до змроку.
Мрії танцюють з хмарами,
ми частинки одного потоку.
Світло моє не зруйнує час,
серце б’ється допоки.
Навіть тоді, як не стане нас,
будуть вічними наші кроки.
Долю сповито маревом,
від світанку до змроку.
Мрії танцюють з хмарами,
ми частинки одного потоку.
Світло моє не зруйнує час,
серце б’ється допоки.
Навіть тоді, як не стане нас,
будуть вічними наші кроки.