Люди так люблять боротися з вітряками Люди ховають любов десь між зірками
Люди мовчать, коли світлякає Люди, що добрі, ідуть від нас світляками
Бувають часи, що не лишилось нічого Головне, щоб в людині щось лишилось людського Бувають часи, що не лишилось нічого Головне, щоб в людині щось лишилось людського
Остання крапля совісті не йде із серця Остання крапля честі, кликне - озветься Остання крапля мудрості ще не розстала Остання крапля болю не змита з кинджала Остання крапля совісті не йде із серця Остання крапля честі, кликне - озветься Остання крапля мудрості ще не розстала Остання крапля болю не змита з кинджала
Бувають часи, що не лишилось нічого Головне, щоб в людині щось лишилось людського Бувають часи, що не лишилось нічого Головне, щоб в людині щось лишилось людського
Кинь, хай проросте Люди не забудуть навіть серед пустель Проростають руди в скелі кам'яній Навіть тут можуть квіти, та не по-людськи Якщо того захочем
